Стилі, типи мовлення (повторення). Жанри мовлення.

 Основні функціональні стилі, типи та жанри мовлення в українській мові — це повторення базових тем шкільного курсу, які визначають форму, мету й будову висловлювання.

Стилі мовлення

В українській мові виділяють п'ять основних стилів (іноді додають конфесійний та епістолярний): [1, 2]

Розмовний: використовується для побутового спілкування, висловлення емоцій та думок у неформальній обстановці.
Науковий: призначений для передачі точної інформації, наукових понять, доказів та описів досліджень (статті, підручники, лекції).
Офіційно-діловий: застосовується в документах, законах, ділових паперах, де важлива чіткість і стандартність (заяви, накази, інструкції).
Публіцистичний: слугує для впливу на маси, пропаганди, передачі суспільно важливих новин (репортажі, статті в пресі, інтерв'ю).
Художній: використовується в літературі для створення образів, передачі естетичних почуттів і впливу на емоції читача. [1]

Типи мовлення

За будовою та змістом текст ділиться на три основні типи: [1]

Розповідь: повідомлення про події, що розгортаються в часі (має зачин, розвиток подій та розв'язку).
Опис: характеристика ознак, властивостей предмета чи явища в один момент часу (пейзаж, портрет, інтер'єр).
Роздум (міркування): пояснення причин подій, явищ або доведення певної думки (теза, аргументи, висновок). [1]

Жанри мовлення

Жанр — це конкретний різновид твору чи висловлювання в межах певного стилю:

У розмовному стилі: діалог, монолог, репліка, телефонна розмова.
У науковому: реферат, монографія, рецензія, стаття.
В офіційно-діловому: заява, розписка, договір, протокол.
У публіцистичному: замітка, репортаж, інтерв'ю, фейлетон, стаття.
У художньому: оповідання, вірш, поема, повість, новела. [1]

6. Слово і контекст. Залежність значень слова від контексту.

 Контекст — це сукупність слів або обставин, які точно визначають значення окремого слова чи виразу. [1]

Що таке контекст і чому він важливий?

Визначення: Контекст (від латинського contextus — тісний зв'язок) — це уривок тексту або мовне оточення, у якому вжито слово.
Роль: Багато слів у мові є багатозначними. Поза контекстом слово може мати загальне або кілька різних значень, але саме оточення розкриває його точний зміст. [1, 2]

Приклади залежності значення від контексту

Слово «золотий»:
• Золотий перстень — виготовлений із дорогоцінного металу золото.
• Золота осінь — прекрасна, жовто-багряна пора року (переносне значення).
• Золота людина — добрий, чуйний, працьовитий мандрівник чи друг.
Слово «іти»:
• Іти до школи — пересуватися ногами.
• Іде дощ — падати (опади).
• Час іде — минати, спливати.

Лексична сполучуваність

Значення слова багато в чому залежить від його здатності поєднуватися з іншими словами (лексична сполучуваність).
Порушення сполучуваності призводить до мовних помилок (наприклад, не кажуть «висока температура» у значенні «велика», хоча в інших контекстах слова близькі за змістом). [1]

Риторичні фігури 11 клас

 Риторичні фігури — це особливі синтаксичні конструкції, які використовують у мовленні для посилення його виразності, емоційності та впливу на слухача чи читача. У програмі 11 класу з української мови (розділ «Практична риторика») вивчають кілька основних фігур. [1, 2, 3]

Нижче наведено зручну таблицю з визначеннями та прикладами, яка допоможе швидко опанувати тему або підготуватися до уроку.

Основні риторичні фігури (11 клас)

Фігура	Що це таке?	Приклад
Риторичне запитання	Запитання, яке ставлять не для отримання відповіді, а щоб привернути увагу чи висловити сильні емоції.	«Хто визволить тебе, Вкраїно, з цих тяжких кайдан?»
Риторичне звернення	Звертання до абстрактних понять, неживих предметів або відсутніх людей.	«Земле моя, всеплодющая мати, сили дай жити і працювати!»
Риторичний оклик	Окличне речення, яке емоційно підкреслює певну думку чи заклик.	«О часе, зупинись у своєму леті!»
Антитеза	Зіставлення протилежних понять або образів для створення контрасту.	«Думав, що то друг, а виявився ворог.» / «Ситий голодного не розуміє.»
Градація	Розташування слів чи виразів у порядку наростання або спадання їхнього емоційного значення.	«Прийшов, побачив, переміг.» / «Вона не просто шепотіла, вона говорила, вона кричала!»
Повторення (рефрен, анафора)	Багаторазове використання тих самих слів або звуків для виділення важливої думки.	«Буде син, і буде мати, і будуть люде на землі...»
Порівняння	Зіставлення одного предмета чи явища з іншим для яскравішого змалювання.	«Слова її лилися, наче струмок у лісі.»

Навіщо вони потрібні в ораторському мистецтві?

• Привертають увагу: Змушують слухача замислитися над словами мовця.
• Керують емоціями: Допомагають передати захоплення, обурення, сум чи радість.
• Уникають одноманітності: Роблять публічний виступ або текст живим і динамічним. [1, 2]

🎤 Приклад промови: «Час обирати своє майбутнє»

Шановна громадо! Дорогі друзі! (Звертання)

Сьогодні ми стоїмо на порозі нової епохи, де кожен із нас — творець власної долі. Хто, як не ми, має взяти відповідальність за завтрашній день? Чи можемо ми просто сидіти склавши руки й чекати на диво? (Риторичні запитання) Звісно, ні!

О часе, який же ти невблаганний! (Риторичний оклик) Ми згадуємо минуле, але мусимо дивитися вперед. Наш шлях не буде встелений пелюстками троянд. Попереду на нас чекають і злети, і падіння, і шалена радість, і гіркі розчарування (Антитеза). Але пам’ятайте: розумний шукає можливості, а лінивий — виправдання (Антитеза).

Світ навколо нас не просто змінюється — він вирує, він летить, він трансформується щосекунди! (Градація) Щоб устигнути за ним, нам потрібні знання. Знання — це наша зброя. Знання підносять людину до зірок, знання відкривають зачинені двері, знання дарують справжню свободу! (Анафора — єдиний початок речень)

Книги та досвід мають стати для нас як надійний компас у бурхливому океані життя (Порівняння). Тож не бійтеся викликів. Світле майбутнє кличе нас, дорога єднає нас, віра веде нас! (Епіфора — єдине закінчення речень)

Мудросте прадавня, осяй наш розум! (Риторичне звернення) Будьмо сміливими, будьмо наполегливими, і ми обов'язково переможемо!

---

🔍 Розбір використаних фігур (шпаргалка):

• Риторичні запитання: «Хто, як не ми... ?», «Чи можемо ми просто сидіти... ?» — не потребують відповіді, але змушують слухачів задуматися.
• Риторичний оклик: «О часе, який же ти невблаганний!» — підсилює емоційну напругу тексту.
• Антитеза: Контраст між «злетами й падіннями», а також порівняння «розумного й лінивого».
• Градація: «вирує \(\rightarrow \) летить \(\rightarrow \) трансформується щосекунди» — нагнітання дії.
• Анафора: Повторення слова «Знання...» на початку трьох сусідніх фраз.
• Порівняння: «як надійний компас у бурхливому океані».
• Епіфора: Повторення слова «...нас» наприкінці фраз.
• Риторичне звернення: Звертання до абстрактного поняття: «Мудросте прадавня...».