Випадки вживання висловлень-вибачень та висловлень-подяки і прохання українцями

Приклади з сучасної української літератури, наведені у СУМ, наводять на думку, що, на відміну від англійської, в українській усі ці слова́ вживаються майже однаково. Тому можна говорити лише про те, як кожен надає особисту перевагу вживанню того чи іншого слова.

• У випадку привернення уваги співрозмовника або передуючи висловлення прохання — перепрошую (СУМ)
• У випадку, коли ви збираєтеся вчинити провину — даруйте (СУМ, значення «3»)
• У випадку вже вчиненої провини — пробачте (СУМ, значення «а») або вибачте (СУМ)
• У випадку висловлення заперечення або незгоди — пробачте (СУМ, значення «б») або вибачте (СУМ)

(https://ukrainian.stackexchange.com)

У випадках вживання висловлень-вибачень та висловлень-подяки і прохання українцями, що належать до вищого прошарку суспільства, найбільш поширеними у діалогічному мовленні виявились наступні експресиви:

• Вибач(те)! та його похідні. Здебільшого вживання цього експресиву супроводжувалося поясненням або обіцянкою відшкодування, що становлять окремі стратегії вибачення.

Наприклад: Вибач за вчинену мною дурницю! Обіцяю, більше такого не повториться.

• Прошу (Вашого) вибачення! Вживання цього висловлення-вибачення найчастіше траплялося у діалогічному мовленні об’єктів дослідження з особами, старшими за віком. Ця формула ввічливого вибачення влучно та ефективно виражає бажання мовця отримати пробачення за сказане чи вчинене та має сильніший вплив на слухача, аніж стандартні види однослівних вибачень.

Наприклад: Прошу (Вашого) вибачення! Я не мав наміру образити Ваші вподобання!

Фонетика

Фонетика - це розділ мовознавства, в якому вивчається звукова система мовлення.

Отже, предметом вивчення фонетики є звуки мовлення: їх природа, сполучуваність, закономірні зміни звуків у мовному потоці та їх зумовленість.

Завдання фонетики - вивчити загальні закономірності творення звуків, їх класифікацію, схарактеризувати звукові зміни, визначити інші фонетичні одиниці - склад і наголос.

Звук - це найдрібніша одиниця мовлення, матеріальна оболонка слів. Окремо взятий звук не має будь-якого значення, він його набуває лише у складі слів і морфем, виконуючи функцію розпізнавання і розрізнення їхніх значень (кінь - кинь, біжи - біжу).

Фонетика має важливе теоретичне і практичне значення. Знання процесів творення звуків, їх властивостей, закономірностей сполучуваності - одна з передумов підвищення культури усного мовлення, основа свідомого й ґрунтовного засвоєння орфографії та орфоепії української мови.

Фонетика тісно пов'язана з іншими мовознавчими дисциплінами: графікою, орфографією, орфоепією, а також лексикою, морфологією, синтаксисом і стилістикою.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

"Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання сягають своїм корінням у сім'ю" (В.О. Сухомлинський). 

Сухомлинського В.О.  все життя хвилювали проблеми сімейного виховання, батьківської педагогіки, тієї найменшої соціальної клітинки, де закладаються основи особистості, формуються характер молодої людини, моральні почуття, поведінка, громадянська зрілість. Він був переконаний у тому, що успіху у вихованні поколінь можна досягти тільки спільними зусиллями сім'ї, школи і громадськості. "Всі шкільні проблеми стоять і перед сім'єю, усі труднощі, які виникають у складному процесі шкільного виховання сягають своїм корінням у сім'ю". В. О. Сухомлинський твердив, що зміцнення сім'ї, вдосконалення родинного виховання - одна з найважливіших соціальних проблем, від розв'язання якої залежатиме майбутнє нашого суспільства, моральне обличчя молоді. 

Генрік Ібсен (1828-1906)

"Чиста совість — найкраща подушка" (Г. Ібсен).
Народився майбутній драматург у невеличкому норвезькому містечку Шиєні в родині заможного комерсанта. Коли йому було вісім років, батько збіднів, і для сім’ї настали важкі часи. Шістнадцятирічним Генрік став учнем аптекаря в Гемстаді, де мешкало лише 800 чоловік. Про що він думав, протягом шести років розтираючи порошки, готуючи пігулки та притирки гемстадцям? Можливо, про ненаписані картини (бо ж мав неабиякий малярський хист), а може, про несправедливість соціального устрою, ймовірно, також, що про майбутні п’єси… 
А поки що він готувався до іспитів на медичний факультет університету і писав запальні сонети, звернені до короля Оскара, усіх шведів і норвежців, сенс яких міг би бути втілений у гаслі «Пробудіться, скандинави!» 

Після переїзду до Христіанії (тепер Осло) Ібсен з головою поринув у суспільно-політичне життя. Його перша п’єса «Катиліна» була відхилена і  театром, і видавцями. Тоді письменник видав її власним коштом, а згодом майже весь тираж продав сміттяреві. Проте ця публікація зробила Ібсенові ім’я у студентської молоді. Доля наступної п’єси була ліпшою. «Богатирський курган» не лише витримав дві постановки, а й приніс авторові такі-сякі кошти. Правда, матеріальних проблем Ібсена вони не вирішили, і він частенько під час обіду зникав із дому, а потім казав, що десь уже поїв. У цей період Ібсен був радше політиком, ніж письменником, і дуже скоро розчарувався в політичних діяннях того часу. Він прийняв пропозицію відомого скрипаля Олле Булла поїхати до Бергена й обійняти посаду інструктора національного театру. Роки роботи там і стажування в театрі Копенгагена стали для Ібсена справжньою школою театральної майстерності. Тож коли в Христіанії відкрився Національний норвезький театр, його очолив Ібсен. У цей час Норвегія переживала період національного самоусвідомлення та відродження. Ібсен став активним учасником руху за створення самобутньої норвезької культури, часто шляхом заперечення данської, яка тоді домінувала в повсякденному житті. Але й тут на Ібсена чекало розчарування. Наближення дансько-прусської війни сколихнуло норвезьке суспільство. Здавалося, відродився героїчний дух минувшини, боротьба данського народу стала боротьбою всієї Скандинавії. Король Норвегії та Швеції урочисто пообіцяв допомогти королю Данії. А потім… зовсім «неурочисто» забрав своє слово назад. А норвезькі патріоти так і не прийшли на допомогу данським, тож війну програли… Ібсен написав поему, що закликала до боротьби, і вирушив у добровільне вигнання – жити на батьківщині було неможливо ані морально, ані матеріально. Двадцять п’ять років провів письменник за кордоном, лише двічі відвідавши рідну країну. Сила авторитету Ібсена як носія національної ідеї виявилася такою великою, що була запланована пишна прем’єра ще не написаної (!) п’єси драматурга на музику видатного норвезького композитора Едварда Гріга. П’єса ледь не провалилася ще до прем’єри: прочитавши новий твір Ібсена «Пер Гюнт», Гріг на знак протесту хотів навіть відмовитися писати музику, і лише жорсткі умови контракту змусили митця працювати. Багато хто звинуватив письменника в зраді національних інтересів. Утім, практично кожна п’єса драматурга супроводжувалася скандалом: перша вистава «Союзу молоді» в Христіанії викликала шквал протесту – одні бурхливо аплодували, інші намагалися зірвати постановку; коли в Стокгольмі поставили «Ляльковий дім», суспільство було таке збурене, що на тогочасних запрошеннях на вечори, бажаючи уникнути інцидентів і не зіпсувати спілкування, обов’язково додавали: «Про “Ляльковий дім” просимо не говорити». Проте «не говорити» про цей твір було вже неможливо, бо саме ця п’єса провістила про появу письменника, який дав довершений взірець так званої нової драми, про яку заговорила не лише вся Європа, а й цілий світ. Сприйняття Ібсена в Європі було неоднозначним. З одного боку, постановка деяких п’єс збурювала суспільну думку: в Німеччині «Ляльковий дім» заборонили, автор був змушений змінити і назву, і фінал; у Сіднеї виставу «Лялькового дому» зустріли зливою глузувань, лайливими вигуками і нявчанням публіки. А Берлін, Лондон і Петербург аплодували геніальній Елеонорі Дузе у ролі Нори. Публіка чекала від автора продовження історії Нори, але він мовчав. Тоді за перо взялися інші. Вальтер Безант написав оповідання, в якому донька Нори стала нареченою сина Крогстада, Хельмер спився, а Крогстад перетворився на взірець доброчинності. Американська письменниця Една Ченней запропонувала п’єсі «Повернення Нори» свою розв’язку: Нора стає сестрою милосердя; під час холери вона доглядає Хельмера і вдруге рятує йому життя; після одужання той упізнає Нору і благає повернутися додому, Нора погоджується; діти радісно вітають повернення матері, а різдвяне сонце освічує «диво». У Лондоні твори Ібсена розходилися нечуваним накладом, у Парижі з’являється ібсенівський рух, а по всій Європі створюються театри на нових засадах, щоб ставити п’єси Ібсена. Тим часом газети пишуть: «Ібсен – не драматург, не поет, не філософ, не мораліст, не вчитель, не реформатор, він тільки компілятор найвищою мірою неприємних ексцентричностей»; «Поклоніння Ібсену – істеричне явище, а ібсенізм – божевілля, яким, на щастя, заражені не всі». Та серед «заражених ібсенізмом» були найвидатніші митці доби, зокрема великі ірландці Бернард Шоу, який написав книжку під красномовною назвою «Квінтесенція ібсенізму», і Джеймс Джойс, що покинув Ірландію на знак протесту проти заборони Ірландською Католицькою Церквою п’єс Ібсена. А паризькі газети поставили ім’я норвезького драматурга поряд з іменами Софокла і  Шекспіра…

Тарас Шевченко, Сон (комедія)

           Дух истины, 

его же мир неможет прияти,

 яко не видит его, ниже знает его.

Иоанна глава 14, стих 17

У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,—

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Преподавание направленное на целостность. Книга Неемии 1:11-2:8 главы.

Неем.1:1 Слова Неемии, сына Ахалиина. В месяце Кислеве, в двадцатом году, я находился в Сузах, престольном городе.

Неем.1:2 И пришел Ханани, один из братьев моих, он и [несколько] человек из Иудеи. И спросил я их об уцелевших Иудеях, которые остались от плена, и об Иерусалиме.

Неем.1:3 И сказали они мне: оставшиеся, которые остались от плена, [находятся] там, в стране [своей], в великом бедствии и в уничижении; и стена Иерусалима разрушена, и ворота его сожжены огнем.

Неем.1:4 Услышав эти слова, я сел и заплакал, и печален был несколько дней, и постился и молился пред Богом небесным

Неем.1:5 и говорил: Господи Боже небес, Боже великий и страшный, хранящий завет и милость к любящим Тебя и соблюдающим заповеди Твои!

Неем.1:6 Да будут уши Твои внимательны и очи Твои отверсты, чтобы услышать молитву раба Твоего, которою я теперь день и ночь молюсь пред Тобою о сынах Израилевых, рабах Твоих, и исповедуюсь во грехах сынов Израилевых, которыми согрешили мы пред Тобою, согрешили - и я и дом отца моего.

Книга Захарії, 9 розділ!

Про Захарію:

Захарія був священником, як і Єремія та Єзекіїль.

Відповідно до передання, він був одним із 120 членів Великої синагоги, яку заснував Неємія, а її керівником Ездра. Пізніше ця синагога перетворилась у раду старійшин синедріон.

Народившись у Вавилоні Захарія, разом зі своїм дідом Іддо (Аддою) був одним із тих, хто повернувся в Єрусалим під час першого повернення під керуванням Зоровавеля та первосвященика Ісуса (Неем. 12:4). У зв’язку з тим що у Біблії про Захарію написано, як про сина Іддо, який був його дідом (Езд.5:1, 6:14; Неєм. 12:16), можна зробити висновок, що його батько Варахія рано помер, коли Захарія був ще молодим щоб виконувати обов’язки священника.

Захарія був сучасником пророка Аггея, і розпочав своє служіння на два місяці пізніше Оггія.

(В Зах. 2:4 рос., 2:8 укр) Захарію названо юнаком; це вказує на те, що він був молодший Оггія.

                Відповідно до Матвія 25:35 Захарія був вбитий між храмом і жертівником.

Тев'є-молочник (2013)

Анатолій Паламаренко, Т. Шевченко, "І мертвим, і живим і ненародженим землякам моїм..."

Т. Шевченко, І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ, І НЕНАРОЖДЕННИМ ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ МОЄ ДРУЖНЄЄ ПОСЛАНІЄ

Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.

Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20

І смеркає, і світає,

День божий минає,

І знову люд потомлений,

І все спочиває.

Тілько я, мов окаянний,

І день і ніч плачу

На розпуттях велелюдних,

І ніхто не бачить,

І не бачить, і не знає —

Оглухли, не чують;

Кайданами міняються,

Правдою торгують.

І Господа зневажають,

Людей запрягають

В тяжкі ярма. Орють лихо,

Лихом засівають,

А що вродить? побачите,

Які будуть жни́ва!

Пантелеймон Куліш, Біографія, 9 клас

Пантелеймон Куліш (7 липня 1819 -14 лютого 1897) Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 липня 1819 р. на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область) у сім’ї заможного козака. Навчався у Новгород-Сіверській гімназії та в Київському університеті. Учителював переважно в дворянських училищах та гімназіях. З кінця 1830-х років Куліш — слухач лекцій у Київському університеті. Дістав посаду викладача в Луцькому дворянському училищі. Згодом працює в Києві, у Рівному, а коли журнал «Современник» починає друкувати в 1845 році перші розділи його славетного роману «Чорна рада», запрошують його до столиці на посаду старшого вчителя гімназії і лектора російської мови для іноземних слухачів університету.

Куліш П. "Чорна рада" 9 клас

МАРКО ВОВЧОК

Передача з циклу "Невідоме про відомих" (історії кохання видатних українців за книгою Неллі Топської "Любов-наснага, любов-журба").Творчий проект Червоноградської міської бібліотеки та радіо "Новий двір".